Анонс подій
Подій не заплановано
Пошук
Посилання
 

 

Рельєф

Загальна характеристика


     Шевченківський район знаходиться на південних відрогах Середньоросійської височини. У рельєфі Шевченківщини переважають хвилясті рівнини, розчленовані річковими долинами, балками і схиловими ярами. Територією району проходить вододіл між ріками басейнів Сіверського Дінця та Осколу,  і тому західна частина нашого краю має загальний похил на захід, а східна – на схід. Басейн Сіверського Дінця займає 86%, а басейн р. Оскіл – 14% площі Шевченківського району. До басейну ріки Оскіл належать території Старовірівської, Березівської та Сподобівської сільських рад, які розташовані на Приоскільському плато. Найбільші абсолютні висоти досягають на вододілі рік Сіверського Дінця і Осколу 185-200 метрів. Найвища точка Шевченківського району – курган Тернова Могила з висотою 205 м. Знаходиться в південно-східній частині Шевченківщини, на перетині доріг Волохів (Сеньків) шлях та Ізюмський шлях, на відстані 1,5 км південно-західніше с. Баранове. Курган Терешкова Могила, що знаходиться південніше с. Федорівка, має висоту 202 м над рівнем Балтійського моря. Найнижча точка району – у різ річки Березівка на виході за межі району – 88 м над рівнем моря.
     На формування сучасного рельєфу впливають водна і вітрова ерозія, фізичне, хімічне та органічне вивітрювання, господарська діяльність людини, а також висхідні тектонічні рухи земної кори. Наш край піднімається зі швидкістю 4 мм на рік.
     Найбільш поширеними формами рельєфу в нашому краю є річкові долини, балки, яри, лощини, озерні улоговини, степові блюдця, зсуви, кургани, купини.
     У Шевченківському районі 24 річкові долини, але більшість з них мають невеликі розміри, балковидні  або трапецієвидні форми. Звичайно у верхів’ях  річкові долини мають балковидну форму з симетричними схилами і неглибоко врізаються в плато (20-25 метрів). Вниз за течією вони розширюються, поглиблюються, схили долин стають асиметричними, заплави більш широкими. Ширина річкових долин набагато більша в порівнянні з річищами річок, які протікають у них. Це результати вологого клімату і більшої водності річок у недалекому минулому. В долинах чітко виділяються заплави – частини річкових долин, які лежать вище меженного рівня води в річці і періодично затоплюються під час повені. Найбільшою є річкова долина Великого Бурлука. Довжина її в межах району 34 км, ширина 3-4 кілометри, глибина 70-75 метрів. Долина трапецієподібна, асиметрична: правий схил долини крутий, високий, розчленований ярами і короткими балками, лівий – пологий, терасований. У долині виділяється 2 тераси. Ширина заплави від 1000 до 2000 метрів. Великими формами рельєфу є також долини річок Волоської Балаклійки, Середньої Балаклійки, Гусинки, Осинівки, Синихи, Баби.
     Яри та балки дуже поширені в Шевченківському районі. Відроги Середньоросійської височини у приповерхневій частині складені породами, які легко розмиваються, і тому на схилах розвивається яружно-балковий рельєф, густота якого становить 0,5-0,6 км/кв. км. Ярів найбільше на правих корінних берегах річок Великий Бурлук, Гусинка, Волоська Балаклійка. Вони виникають на схилах під дією зливових і талих вод. Глибина ярів досягає 30-50 м, довжина від 50-200 метрів до1  кілометра. Для ярів характерні круті схили і розгалуженість. На правому корінному березі Великого Бурлука найбільшими ярами є Бабічовка, Жандарів, Ямки, Параніно, Чорноглазівка, Бабій, Ясенове, а на крутому схилі долини Гусинки – Устимів, Парасчин, Гридів та інші яри. Для боротьби з ними в нашій місцевості у верхів’ях ярів насипають протиерозійні земляні вали, насаджують чагарники і дерева. В нашому краю зустрічаються також і донні яри, які утворюються в днищах балок під дією талих снігових вод. Донні яри є в балках Дєдовка, Кривий (Середній) Яр, Крута, Довга, Малі Макортети та в інших.
     Балки поширені всюди. В Шевченківському районі понад 200 балок. Молоді балки мають довжину 2-3 км, ширину 200-300 м і глибину до 10 метрів. Більш давні балки мають довжину до 10 кілометрів, ширину до 1 км і глибину 10-20 метрів. Дуже часто балки в нашому краю називають ярами. Найбільшими балками в нашому районі є Великохуторянська, Полковничий Яр, Ківшарівка, Кривий (Середній) Яр, Старостин Яр, Байрак, Велика, Липовий Яр, Кринки, Нурів Яр, Западний Яр та інші. По днищах багатьох балок течуть постійні струмки. На Приоскільському плато балки короткі, глибокі, з крутими схилами. У верхів’ях таких балок ростуть байрачні ліси – байраки.

Балки Шевченківщини (картосхема)


      На крутих схилах долин і балок часто зустрічаються вимоїни, які з часом перетворюються в молоді яри. Особливо швидко поглиблюються вимоїни після випадання зливових дощів. У північній і західній частині району балки починаються лощинами або від з’єднання двох і більше лощин. Лощина – від’ємна форма рельєфу, що має пологі схили і незначну глибину (переважно до 2 метрів). Лощин багато в басейнах річок Великий Бурлук, Середня Балаклійка. Наприклад, балка Кривий Яр (інша назва – Середній Яр), що знаходиться південніше Середньої Долини і має довжину 5,7 км, починається від з’єднання двох лощин західніше с. Борівське, а лівий схил цієї балки розчленований 7 лощинами. Найчастіше лощини зустрічаються біля вододілів річок, де похил земної поверхні незначний. Найбільші лощини нашого краю – Пилипова, Вербичка, Кормильці та інші.
     Озерні улоговини – замкнуті природні заглиблення на земній поверхні, заповнені водою – поширені на заплавах річок Великий Бурлук та Волоська Балаклійка. В основному вони невеликі, площею 0,1-0,4 га. Більшість озерних улоговин утворилися в колишніх річищах Великого Бурлука. Значні за площею (понад 1 га) улоговини мають озера Керчине, Довге, Очеретянка та деякі інші. Найбільше озерних улоговин на території  Гетьманівської (88), Василенківської (72) та Нижньобурлуцької (37) сільських рад.
    Степові блюдця – плоскодонні замкнуті зниження рельєфу – в основному поширені  на вододільному плато річок Середньої Балаклійки та Гнилиці між селами Семенівка, Новий Лиман та Новостепанівка. Степові блюдця утворилися на місцях просадки лесових порід, діаметр їх від 80 до 500-600 метрів у поперечнику, а глибина до 1-2 метрів. Весною блюдця перетворюються в невеликі озера, а влітку заростають лучною рослинністю, яку добре видно на фоні монокультур полів. В улоговині степового блюдця знаходиться озеро Лиман площею понад 12 га (біля села Новий Лиман). На території Семенівської сільської ради  знаходиться 14 степових блюдець, є вони між селами Великі Хутори і Микільське, поблизу Сазонівки та в інших місцях.
    Зсуви – сповзання мас гірських порід вниз по схилу під впливом сил тяжіння – зустрічаються на крутому правому корінному березі річки Великий Бурлук поблизу сіл Одрадне, Нижній Бурлук, Михайлівка. В нашому краю зсуви фронтального типу довжиною 30-50 метрів, шириною 40-60 м на схилах крутизною 150-250.
    На заплавах річок Великий Бурлук, Середня Балаклійка, Волоська Балаклійка та інших багато купин – земляних горбиків висотою 30-50 сантиметрів. Ці купини утворилися в минулі часи з решток сплетених між собою кореневищ і коренів купинних осок: зближеної, дернистої, омської. Особливо багато купин на заплаві р. Великий Бурлук між селами Гетьманівка і Василенкове.


Антропогенні зміни рельєфу


      Діяльність людини помітно змінила рельєф нашого краю. На території району багато давніх антропогенних курганів – могильників висотою від 1 до 6 метрів. Всього 607 курганів. Ці кургани насипали скіфи, кіммерійці та сармати, у яких був поширений курганний спосіб поховання, а також кочові племена ямної та катакомбної культур, які кочували в наших степах 3-5 тисяч років тому. Найбільше курганів знаходиться на територіях Нижньобурлуцької (108), Гетьманівської (104) та Аркадівської (72) сільських рад. Кургани в нашому краю називаються могилами. Найвищими курганами є Тернова Могила, Терешкова, Вишнева, Баба, Висока, Гостра, Товста, до 1980 року були Близнята (висотою 6 метрів!). Десятки курганів, які є пам’ятками археології, проіснувавши по 4-5 тисяч років, зрівняні з поверхнею землі за останні 40 років. Крім курганів, на території району кочівниками насипані 12 майданів – рукотворних земляних валів підковоподібної форми висотою до двох метрів та діаметром 10-50 м. У цих майданах кочові племена здійснювали культово-ритуальні обряди, поклоняючись духам своїх померлих предків. По три майдани знаходяться на територіях Гетьманівської та Нижньобурлуцької сільських рад. На жаль, майже всі майдани розорюються, хоча ще в 1970 році деякі з них (наприклад, північніше Гашинівського лісу або північно-західніше с. Новомиколаївка) були такими, як і тисячі років тому.
     У Шевченківському районі понад 50 піщаних, глиняних та крейдяних кар’єрів, у яких добувають корисні копалини. Частина цих кар’єрів закрита. В результаті господарської діяльності люди створили насипи для залізниці та автомобільних доріг, греблі, протиерозійні вали, силосні ями та інші антропогенні форми рельєфу, які змінили первісний краєвид.

Геоморфологічне районування


     На відрогах Середньоросійської височини в межах Харківської області Н. І. Дмитрієв (1958) виділив Донецьку терасову рівнину і Придонецьке плато, яке він пізніше розділив на Бурлуцьке плато і Приоскільське плато. Автор на основі топографічних досліджень місцевості виділяє також Балаклійську підвищену рівнину. Отже, в рельєфі Шевченківського району географи виділяють такі геоморфологічні структури:
   1  Донецьку терасову рівнину
   2. Бурлуцьке плато
   3. Приоскільське плато
   4. Балаклійську підвищену рівнину.
    Західна частина Шевченківського району знаходиться на Донецькій терасовій рівнині, яка являє собою долину ріки Сіверський Донець з усіма терасами. Всього в долині Сіверського Дінця Н. І. Дмитрієв виділив вісім терас. Територія нашого краю знаходиться на трьох найдавніших – неогенових терасах (шостій, сьомій і восьмій). Шоста тераса – Бурлуцька – досить чітко виділяється в рельєфі (див. карту «Тераси ріки Сіверський Донець»). Поверхня мало розчленована, рівнинна. Поширені балки і степові блюдця. Потужність алювіальних відкладів складає 17-20 метрів. Алювій перекритий лесом потужністю до 27 метрів. Сьома тераса (Новохарківська) від попередньої відділяється пологим розтягнутим виступом. Поверхня взагалі рівнинна, але більше розчленована ярами і балками. Терасові осадові породи знаходяться на пісках Харківського ярусу. Вони перекриті червоно-бурими глинами і лесом потужністю 20-21 м. Восьма (Іванківська) тераса над сьомою піднімається на 11-17 метрів. Починаючись південно-східніше м. Вовчанськ, вона простягається безперервною широкою смугою до р. Гусинка, потім швидко звужується і виклинюється зовсім. Рівнинна поверхня досить густо розчленована ярами і балками, річковими долинами Великого Бурлука, Лозовки, Гусинки та Грузької.
     Бурлуцьке плато займає північно-західну частину Шевченківщини. Поверхня в основному нахилена на захід, до долини Великого Бурлука. Найбільшими формами рельєфу є долини невеликих річок Протоки, Пенчукової, Лозовки, Гусочки. Дрібніші форми рельєфу – балки Байдачка, Сараневата, Кам’яна, Семенів Яр, Хоменків Яр та інші. Круті схили річкових долин розчленовані короткими ярами. Ці форми рельєфу утворилися за останні 12 млн. років, після підняття морського дна в кінці міоценової епохи неогенового періоду.
     Приоскільське плато – частина південного схилу Середньоросійської височини. Основа Приоскільського плато – морська підвищена середньорозчленована рівнина, яка утворилася в міоценову епоху неогенового періоду. Абсолютні висоти на вододілах досягають 190-200 метрів. На ерозійно-денудаційній  похилій поверхні Приоскільського плато поширений долинно-балковий рельєф. Густота розчленування досягає 0,7…0,9 кілометрів на квадратний кілометр. Найбільші форми рельєфу – долини річок Осинівки, Березівки, Синихи, Грузької, Кущувахи, Бутової. Верхів’я балок мають цирковидну форму, а схили розчленовані глибокими ярами та короткими схиловими балками.
     Балаклійська підвищена рівнина знаходиться у верхній частині басейну Волоської Балаклійки і являє собою морську міоценову рівнину, розчленовану долинами, балками, ярами та лощинами. Найбільша форма рельєфу – долина Волоської Балаклійки, яка має ширину 1,5-2,5 км та глибину 40-60 метрів. Схили долини розчленовані численними балками. Значні розміри має долина Відноги. У верхів’ях глибоких балок ростуть байрачні ліси. Слабоспадисті схили поблизу вододілів розчленовані лощинами. Досить багато курганів, насипаних степовими кочівниками.

Переглядів: 45
Дата публікації: 15:26 25.06.2018
Версія для слабо- зорих