Анонс подій
Подій не заплановано
Пошук
Посилання
 

 

Тваринний світ

Тваринний світ Шевченківщини багатий і різноманітний. Він формувався протягом тривалого історичного часу під впливом кліматичних умов та рослинності, а в останні 300 років – також внаслідок господарської діяльності людини, яка суттєво вплинула на видовий склад тварин, їх чисельність та розподіл по території.

Зоогеографія Шевченківщини

        У водоймах Шевченківського району водиться 23 види кісткових риб. З ряду щукоподібних у річках Великий Бурлук, Середня Балаклійка, Волоська Балаклійка та водосховищах поширена щука звичайна, яка живе до 33 років, досягає 1,5 м завдовжки і має масу до 35 кг. Доросла щука живиться різними рибами, а також земноводними і черв’яками. Свою здобич вона ловить із засідки. Найбільше видів риб наших водойм належать до ряду Коропоподібні. В річці Великий Бурлук водиться дикий короп – сазан, а майже у всіх великих ставках і водосховищах вирощують культурну форму сазана – короп свійський. У нього смачне і поживне м’ясо, він невибагливий до вмісту кисню у воді, що має велике значення при вирощуванні його та під час перевезень живим на значні відстані. Короп водиться також у р. Великий Бурлук. З інших коропоподібних у водоймах мешкають лящ, карась золотистий, карась сріблястий, лин, в’язь, плітка, краснопірка, верховодка, густера, пічкур, синець, головень. Зі ставків у річку Великий Бурлук потрапили товстолобик амурський та амур білий, які живляться водяною рослинністю, поїдаючи дрібні рослини в товщі води. Їх завезено з Далекого Сходу, з річки Амур, і тому розмножуватися в природних умовах України ці види риб не можуть, їх розводять тільки в штучних умовах. До 1970 року в Великому Бурлуку в глибоких ямах річища водився сом. Замулення річища привело до зникнення цього виду. З родини В’юнові в Великому Бурлуку водяться в’юн, щипівка та голець, які живляться різноманітними дрібними водяними тваринами. З ряду тріскоподібних водиться миньок, який живиться рибою та раками. З окунеподібних у водоймах Шевченківщини водяться окунь, судак і йорж. Це хижі риби, які живляться дрібною рибою та різноманітними водяними тваринами. У йоржа є залози, що виділяють слиз, який при уколах колючками може попасти в рану і спричинити нагноєння. Судак дуже вимогливий до якості води, до умов життя, і тому в забрудненій воді не водиться. Всі види риб наших водойм є об’єктом аматорського та спортивного рибальства. У водосховищах та великих ставках вирощують цінні види риб (коропа, товстолобика, білого амура та ін.) для реалізації вирощеної риби населенню та переробній промисловості.
         На території Шевченківського району водиться 10 видів тварин класу Земноводні, або Амфібії. Кумка, або джерелянка червоночерева живе переважно в замулених та зарослих водяними рослинами ділянках річок, а також у джерелах, криницях. Характерний голос кумки: «кум-кум-кум». Забарвлення тіла зверху сіре або чорне, а на череві оранжеве або червоне. Таким яскравим забарвленням кумка попереджує ворогів (лелек, куликів), що вона отруйна. На шкірі в неї є отруйні залози, отрута яких розповсюджує їдкий запах. При попаданні в ранки отрута викликає  біль. Живляться кумки комахами, черв’яками, молюсками та іншими дрібними водяними і наземними безхребетними. Часничниця звичайна має таку назву за різкий і неприємний запах, що його виділяють шкірні отруйні залози. Веде нічний спосіб життя, а на день закопується в землю. Живиться дрібними безхребетними. Зимує, закопуючись у землю. На Шевченківщині мешкає 2 види ропух: звичайна (або сіра) і зелена. Ропухи ведуть нічний спосіб життя, а на день зариваються в ґрунт і можуть вилізти звідти вдень тільки в дощ або після нього. Ропуха зелена населяє найрізноманітніші місця. Вона дуже корисна, бо знищує багато шкідників: гусінь метеликів, трав’яних клопів, прямокрилих комах, жуків, серед яких чимало довгоносиків, листоїдів, у тому числі й колорадських жуків. Досить поширена ропуха звичайна, або сіра. Живе на городах, у садках, на полях, луках. Незграбне тіло має буре забарвлення. Спина вкрита товстими бородавками. Це – найбільша з наших ропух, до 17 і більше сантиметрів завдовжки. Живиться комахами і приносить велику користь, знищуючи різних шкідників культурних рослин. Розповіді, що ропухи гризуть картоплю в льохах або їх шкірні виділення спричиняють у людини утворення бородавок, є вигадками і не мають ніяких підстав.
        Характерною особливістю родини справжніх жаб є наявність зубів на верхній щелепі. В Шевченківському районі мешкає 4 види справжніх жаб: озерна, ставкова, гостроморда і трав’яна. Жаба озерна і жаба ставкова живуть переважно у водоймах усе життя, зимують також на дні водойм. Жаба озерна поширена по всьому району, зустрічається в найрізноманітніших водоймах. Розміри значні – 10-12 см завдовжки. Голос «уорр-уорр». Живиться переважно комахами, але іноді поїдає пуголовків, жабенят, рибок. Жаба ставкова менших розмірів, до 7-8 см завдовжки. Живе у невеликих зарослих водоймах зі стоячою водою. Живиться комахами. У місцях, де живуть жаба ставкова і жаба озерна, часто зустрічаються їхні гібриди, які мають проміжні ознаки або ознаки жаби озерної. Жаба гостроморда – типовий представник групи наземних безхвостих земноводних. Характерною ознакою є чорна пляма, що починається від кінця морди, проходить через око і барабанну перетинку. На задніх кінцівках – чорні смуги. Звичайно живе на полях, луках, болотах. Живиться різноманітними комахами. Зимує в мулі на дні водойм або в нірках. Жаба трав’яна живе у вологих місцях: лісах, чагарниках, біля боліт, на луках. Самка ікру відкладає грудками у воду. Живиться різноманітними комахами. У жаби гостромордої черево біле або жовтувате, без плям, а в жаби трав’яної черево з чорними плямами.
       Тритон звичайний – невелика тварина, близько 8 см у довжину. Від тритона гребінчастого відрізняється наявністю повздовжньої темної смужки, яка проходить через око. Живе на суші у вологих затишних тінистих місцях. На період розмноження живе в воді. В цей час у самців з’являється хвилястий гребінь. У другій половині літа тритони виходять на сушу, де живуть до наступного періоду розмноження. Тритон гребінчастий – більш рідкісна тварина, здебільшого живе у воді, в невеликих ставках, річках лісостепової зони Шевченківщини. Від тритона звичайного відрізняється чорним кольором верха тіла, більшими розмірами – до 17 см. У самця на спині весною з’являється високий пилчастий гребінь, тонший біля основи. У самки хвостовий плавець збільшується і вздовж спини з’являється жовта смуга. Тритони зимують на суші під корінням, опалим листям, у покинутих норах гризунів. Тритони – хижаки, вони живляться дощовими черв’яками, мухами, пуголовками, слимаками, дрібними мошками і комахами. Крім цього, гребінчастий тритон живиться водяними клопами і дрібними ракоподібними. Тритоні дуже корисні, вони знищують велику кількість личинок комарів, у тому числі й малярійних, тому тритонів треба оберігати. Із земноводних цінними та рідкісними видами нашого краю, що потребують охорони та біологічного контролю, є такі: тритон гребінчастий, жаба ставкова, ропуха звичайна (або сіра).
        На Шевченківщині водиться 7 видів плазунів. Черепаха болотяна населяє місця зі стоячою або повільно текучою водою. Живиться водяними комахами, дрібною рибою, молюсками. Прокидається від зимової сплячки у квітні. Яйця відкладає на сухих сонячних місцях, засипаючи ямку піском або ґрунтом. Зимує черепаха в мулі на дні водойм. У вологих місцях, біля води живе вуж звичайний, який добре плаває і пірнає. Живиться переважно жабами, яких ковтає живими. Він відрізняється від інших змій нашого краю двома великими оранжевими (у самців) або жовтими (у самок) плямами по боках голови. Близький родич – водяний вуж, також живе на суші, але тримається біля водойм. У нього немає жовтих плям на голові, зате черево оранжевого або жовтого кольору. Чудово плаває і пірнає. Живиться переважно дрібною рибою, яку ковтає живою. Дуже рідко зустрічається мідянка звичайна, яка також не отруйна. Тіло її завдовжки до 65 см, низ червонувато-жовтий, з мідним відтінком. Веде денний спосіб життя. Живляться мідянки ящірками, мишами, птахами і пташенятами. Свою здобич вони задушують кільцями гнучкого і сильного тіла. Зимує під камінням або в норах.
        У нашому краю водиться два види ящірок: прудка та зелена. Найпоширеніший і найчисленніший вид плазунів у нашому краю – ящірка прудка, яка живе на сухих, прогрітих сонцем місцях у степах, на сухих луках, вигонах тощо. Самець прудкої ящірки має зелене забарвлення, тоді як самка – коричневе або буре. Живиться переважно комахами. Зимує в норах. Ящірка зелена – більша за розмірами, до 15 см завдовжки і красивіша за прудку. Ця ящірка – справжня окраса природи нашого краю, але чисельність її незначна. Мешкає на сухих схилах долин та балок, вкритих степовою рослинністю з поодинокими деревами та кущами. Добре лазить по деревах і кущах. Від самця ящірки прудкої відрізняється тим, що в неї немає темних плям на тулубі. Живиться комахами та іншими безхребетними, іноді ягодами.
        Гадюка звичайна – невелика отруйна змія завдовжки 50-60 см. Верхня частина тіла сіра або бура з чіткою темною зигзагоподібною смугою вздовж хребта та нечіткими плямами вздовж боків. Кінчик хвоста жовтий. Зустрічається у лісах, на заболочених ділянках та галявинах. Майже скрізь нечисленна. Полює вночі, вдень сидить у схованці або гріється в затишному місці. У серпні або вересні самка народжує 5-14 гадюченят. Живиться гадюка дрібними гризунами, землерийками, жабами. Ковтає свою здобич цілою. Ховається на зимівлю наприкінці жовтня. Укуси гадюки звичайної не смертельні для людини, хоч і спричиняють хворобливий стан. Кожному треба знати, що ці гадюки на людину першими не нападають, ніколи її не переслідують, а намагаються якнайшвидше сховатися. Гадюки кусають людину лише тоді, коли вважають, що їм загрожує небезпека. Що треба робити, якщо вкусила гадюка? Для зменшення кількості отрути, впорснутої змією, необхідно зразу ж видалити її рештки з поверхні шкіри чистою водою або змити розчином марганцевокислого калію, а потім відсмоктати отруту з ранки. Енергійне висмоктування, зроблене зразу ж після укусу, є найбільш ефективним засобом першої допомоги, який значно поліпшує перебіг отруєння. Практика показала, що відсмоктування отрути цілком безпечне, якщо це робити добре змоченими слиною губами і зразу ж випльовувати висмоктане. Після першої допомоги потерпілого треба відвести у затінок чи в приміщення і добре напоїти чаєм, молоком чи водою для скорішого виведення з організму отрути. У випадку укусу гадюкою у руку чи ногу таких засобів для здорової дорослої людини буває цілком досить. Після 2-3 днів сильного болю та хворобливого стану настає швидке одужання. Якщо ж змія вкусила дитину, стару чи ослаблену хворобою людину або будь-кого біля голови, потерпілого треба якнайшвидше доставити у лікарню.
       До Червоного списку Харківської області занесені такі плазуни нашого краю: черепаха болотяна, ящірка зелена, мідянка звичайна. Цих тварин треба охороняти.
      Різноманітний і багатий світ птахів Шевченківщини. На зарослих слабопроточних водоймах мешкають норці: великий, малий і чорношиїй. Гніздо мостять з плаваючих водяних рослин прямо на воді. Живляться дрібною рибою та дрібними водяними безхребетними. А норець сірощокий на наших водоймах зустрічається тільки під час перельотів. Також під час сезонних перельотів на річці Великий Бурлук та водосховищах відпочиває, набираючись сил перед далекою дорогою, гагара чорновола.
      Птахи ряду Лелекоподібні живуть на болотах і берегах водойм. Пристосуванням до життя на болотах є довгі ноги, довга шия і дзьоб. Здобич підстерігають стоячи у воді або на рослинах, деякі з них повільно бродять по мілководдю у пошуках їжі; здобич хапають довгим дзьобом. Найбільш численна чапля сіра, яка живиться дрібною рибою, жабами, комахами, іноді ловить дрібних гризунів. Менш поширені чапля велика біла, чапля мала біла, чапля руда та нічна чапля квак. Гнізда мостять на очеретяному заломі або на дереві біля води. В густих очеретяних заростях мешкають бугай та бугайчик, які ведуть нічний спосіб життя. У птаха бугая дуже гучний голос, схожий на ревіння бугая. Це шлюбна «пісня» бугаїв. Звуки подають, зануривши дзьоб у воду. На деревах або водонапірних баштах мостить гніздо та виводить пташенят білий лелека, який живиться на заплаві жабами, ящірками, комахами, рибою, дрібними гризунами і навіть капустянками (вовчками). В останні роки кілька разів бачили лелеку чорного, але відомостей про його гніздування немає. Лелека білий, велика та мала білі чаплі, руда чапля, нічна чапля-квак, бугай та бугайчик є рідкісні птахи, які потребують охорони та біологічного контролю.
       До ряду Гусеподібні належать лебеді, гуси і качки. Це в основному водоплавні птахи. На ногах три передні пальці з’єднані плавальною перетинкою. Оперення щільне, пух густо і рівномірно вкриває все тіло. Пір’я не намокає завдяки куприковій залозі, що виділяє жир, яким змащується пір’я.
       Найбільший, найгарніший і найкрасивіший з лебедів – лебідь-шипун, про якого складено багато віршів і пісень. Тривалий час лебеді не гніздувалися в нашому краю. Глобальне підтоплення річкових заплав та зростання їх в останні десятиріччя очеретом та рогозою, природоохоронна діяльність держави сприяли тому, що за останнє десятиріччя окремі пари лебедів-шипунів стали гніздитися на заплаві річки Великий Бурлук поблизу сіл Одрадне, Гетьманівка та Василенкове. Лебеді прилітають рано, в середині березня. Величезне гніздо мостять в очеретяних заростях. Живляться водяними рослинами. Лебідь-шипун занесений до Червоного списку Харківської області та Червоного зошита Шевченківського району і потребує цілковитої охорони. Під час сезонних перельотів, найчастіше восени, на водоймах нашого краю зустрічаються лебідь-кликун та лебідь малий, які гніздяться в зарослих осокою тундрових рівнинах. Гуска сіра гніздо мостить в очеретах або осоці на заплаві Великого Бурлука. Довгий час ці птахи не гніздилися в нашому краю, але в останнє десятиріччя їх кількість зросла і на них дозволене обмежене полювання в мисливський сезон. Під час сезонних перельотів на водоймах Шевченківщини відпочивають гуска білолоба та гуменник – два види північних гусей. Найбільш поширена дика качка нашого краю – крижень, який зустрічається на різноманітних водоймах Шевченківщини: річках, озерах, водосховищах, ставках і болотах. Гніздо мостить на сухих місцях заболочених луків, на берегах озер чи річок, під кущем. Вистеляє його пухом, який самка вищипує із свого черева. Живляться крижні водяними рослинами, насінням, комахами молюсками. Значно рідше гніздяться в нашому краю інші качки – широконіска, нерозень (або сіра качка), шилохвіст. Досить численні чирок-тріскунок та чирок-свистунок – найменші серед наших диких качок. Їх маса близько 500 г. Гніздиться в нашому краю і качка, яка здатна в пошуках їжі пірнати на глибину 3-5 метрів – це чернь червоноголова (або попелюх). Інші види родини Качині зустрічаються на наших водоймах під час сезонних перельотів – у березні або жовтні-листопаді. Це чернь білоока (або чорнушка), чернь чубата, чернь морська, крохаль довгоносий, крохаль великий, свищ, морянка, гоголь та луток, які гніздяться північніше - в зонах тайги, тундри та лісотундри.
       Птахи ряду Соколоподібні – денні хижі птахи, які мають загнутий короткий дзьоб, гострі загнуті кігті, які слугують для захоплення здобичі, та дуже гострий зір. Ці птахи дуже корисні, бо поїдають мишовидних гризунів і є санітарами в природі. Хижі птахи, особливо соколи, полюють, як правило, на хворих, кволих тварин. Саме таких і вилучають хижі птахи, виконуючи тим самим роль скромних санітарів. Усі денні хижаки поділяються на дві родини: соколові та яструбині. З соколів у наших краях гніздяться та виводять пташенят чеглок, боривітер звичайний, кібчик. Чеглок – швидкий сокіл, здатний наздогнати і схопити на льоту ластівку. Тримається узлісь, байраків, лісопосадок і річкових долин. Займає старі гнізда ворон і сорок. Живиться дрібними птахами, яких ловить у повітрі, жуками та іншими комахами, а також мишовидними гризунами. Боривітер гніздо влаштовує в старих гніздах інших птахів. Тримається лук, полів, балок. Часто в польоті зупиняється, швидко махаючи крилами і виглядаючи здобич, за що дістав свою українську назву. Живиться дрібними гризунами, ящірками, комахами, зрідка ловить дрібних пташок. Кібчик, як правило, живиться бабками, саранчею, жуками і дрібними гризунами. Інколи краде курчат. Дербник зустрічається в нас на зимівлі з листопада по березень. Живиться горобцями. Нечисленний сокіл, який потребує охорони. Із родини яструбиних у нашому крає гніздяться яструб великий, яструб малий, канюк звичайний, шуліка чорний та три види лунів: болотяний, польовий, луговий. Яструба великого в народі називають «рябець».

Яструб великий фото автора

Це досить великий птах. Його маса до 1,5 кг. Живе в лісі. Гніздо влаштовує високо на дереві. Маючи відносно короткі крила і довгий хвіст, яструб може спритно лавірувати поміж деревами і чагарниками. Полює на голубів, горлиць, дятлів, граків, зайців. В останні роки кількість яструба великого зросла і він витісняє соколів із своїх мисливських угідь. Яструба малого називають «гороб’ятником». Гніздо влаштовує в гущавині, але невисоко на дереві, в 3-5 метрах від землі. Його здобич – горобці, шпаки, дрозди, перепели та інші дрібні птахи. І великий, і малий яструб у нас зимують. Шуліку в народі не шанують. Насправді птахи ці дуже корисні: живляться гризунами, заснулою рибою, жабами, плазунами, різними покидьками на смітниках. Інколи й курча візьме, та це лише прикра дрібничка. Гніздо мостить на дереві. В останні роки кількість шулік помітно зменшилася. Канюк поширений по всьому району. По-народному називається «мишоїд». Гніздиться в лісі, але полює на полях, галявинах. Живиться переважно дрібними гризунами. Луні – середнього розміру птахи з довгими крилами і хвостом. Їх характерна звичка – обліт мисливських угідь на бриючому польоті. Найбільший з лунів – болотяний. Гніздо  мостить на купині або очеретяному заломі. Тримається річкових заплав, де полює на водяних птахів, гризунів, жаб. Розорюючи гнізда птахів, завдає  шкоду мисливському господарству. Польовий та луговий луні гнізда мостять з трави на землі серед трав’янистих заростей. Живляться дрібними гризунами, жабами, ящірками, птахами, комахами. Ці види лунів у нас нечисленні, тому й шкода від них незначна. Із зони тундри і лісотундри до нас на зимівлю прилітає зимняк, який з жовтня по березень тримається полів, поблизу скирт, бо живиться майже виключно мишами і полівками. Переважна більшість видів хижих птахів корисні, тому відстрілювати, відловлювати та розоряти гнізда цих птахів заборонено. До Червоного списку Харківської області занесені такі види хижих птахів, що потребують охорони та біологічного контролю: шуліка чорний, луні польовий та луговий.
       У тридцяті роки минулого століття дрохва водилася в балках та на полях нашого району, прикрашаючи степовий краєвид. Це був найбільший птах нашого краю, маса якого досягала 16 кг і більше. Масове розорювання цілинного степу, застосування техніки на полях та безконтрольний відстріл дрохв призвели до зникнення цього виду в нашому краю. Тепер надзвичайно рідко окремих дрохв можна побачити в нашому краю тільки під час осінніх або весняних міграцій.
       В останні роки в глухих місцях на купинах серед боліт західніше с. Гетьманівка гніздиться сірий журавель. Журавлі дуже й дуже обережні, не терплять ані найменших турбувань, вередливі до умов гніздування. Гніздом користуються впродовж кількох років, тому воно нагадує втрамбовану купу трави. Кладка з двох яєць у травні. У липні пташенята вже можуть літати. Журавель живиться  насінням, трав’янистими рослинами, комахами, жабами, ящірками, молюсками. Цей вид занесений до Червоної книги України, бо цих гарних птахів стає на землі щороку менше й менше.
       Птахи ряду Пастушки мають короткі, тупі крила й досить довгі ноги, вони злітають лише в разі крайньої потреби. Найчастіше  ховаються серед заростей очерету й осоки і на очі потрапляють дуже й дуже рідко. Ноги не мають плавальних перетинок. Пастушки тримаються прибережних заростей по берегах різних водойм і боліт. Гніздо мостять у густих заростях поблизу води. В нашому краю гніздиться 6 видів пастушків: лиска, пастушок, курочка водяна, курочка мала, деркач і погонич. Найбільша і найпомітніша серед пастушків – лиска. У неї на лобі біла шкиряста лисинка, добре помітна здаля. Добре плаває і пірнає, більшу частину життя проводить на воді. Живиться дрібними водяними безхребетними тваринами та водяними рослинами. Схожа на лиску, тільки менша від неї курочка водяна. Але в неї дзьоб і «лисинка» на лобі – червоні. Гніздо мостить в очереті, часто над водою. Живиться дрібними безхребетними.
         Біля водойм, на болотах, зволожених луках заплав річок Великий Бурлук, Волоська Балаклійка, Синиха та інших гніздяться кулики: чайка (чібіс), перевізник, веретенник великий, поручайник, травник, слуква, бекас звичайний та дупель. Кулики будують свої гнізда на купинах серед трави. Живляться черв’яками, комахами та іншими безхребетними. Найпоширеніший в нашій місцевості кулик – чайка-чібіс. Цей кулик трохи більший за голуба, на голові великий чорний «чубчик». Прилітає до нас рано, в березні. Під час шлюбного польоту перевертається в повітрі й скиглить «чи-ї, чи-ї ви». Гніздо влаштовує у вигляді простої ямки на землі серед негустої трави. Живиться переважно комахами з твердим хітиновим покривом. Під час весняних та осінніх перельотів на водоймах нашого краю відпочивають кроншнеп великий, мородунка, кулик-сорока, кулик-горобець, чорниш, фіфі, уліт великий, турухтан. Кулики є об’єктом спортивного полювання. Але треба знати, що такі види, як поручайник, кулик-сорока та кроншнеп великий рідкісні, нечисленні і занесені до Червоного списку Харківської області.
         У мартинів довгі крила, оперення щільне, ноги коротенькі із плавальною перетинкою між передніми пальцями. В нашому краю на річці Великий Бурлук та водосховищах оселяється мартин озерний, або річковий. Гніздо влаштовує на землі серед трави або на купі плаваючих водяних рослин. Живиться комахами та дрібною рибою. Навесні в березні-квітні, а восени у вересні-листопаді під час сезонних перельотів на наших водоймах зустрічаються мартин сріблястий, мартин сизий та мартин малий. Мартин сріблястий в польоті «регоче», подаючи звуки «ха-га-га». У крячків короткі кінцівки, вузькі, стрілоподібні крила та довгий роздвоєний хвіст. У долині річки біля сіл Гетьманівка і Василенкове гніздяться крячки річковий, малий, чорний та білокрилий. Крячки річковий та малий живляться переважно рибою, яку ловлять, падаючи у воду з висоти. Крячки чорний і білокрилий живляться великими водяними і наземними комахами, яких скльовують з поверхні води на льоту або ловлячи їх у повітрі. Рідкісними для Шевченківщини є річковий і малий крячки.
         Голубині гніздяться на деревах. Кладка з двох білих яєць. Живляться насінням. Найбільшій дикий голуб у нашому краю – припутень. Живе в лісах та старих лісопосадках. Горлиця звичайна – лісовий голуб. Живе повсюди: в листяних лісах, садах, лісопосадках. А кільчаста горлиця живе в населених пунктах та поблизу них. Птахи ці довірливі, хоч і з’явилися в наших краях близько 1980 року.
         Зменшується кількість сірих куріпок, яких налічується понад 1100 на весь Шевченківський район (дані 2004 р.). Численніший птах перепілка. Він невеличкий, побачити його вдається дуже рідко, а от його пісню «піть-падьом, піть-падьом» чули всі. Живиться насінням і комахами. Зимує в Африці.

 


         Дрімлюга – нічний птах. Удень лежить на землі або сидить нерухомо на товстій гілці. Живиться нічними комахами, ловлячи їх на льоту.
         Крила в усіх сов широкі, хвіст короткий, оперення м’яке, пухке. Лапи вкриті пір’ям до самісіньких кігтів. Дзьоб короткий, гачкуватий. Очі великі. Сови бачать чудово і вдень, і вночі. І дуже корисні. За одну добу сова з’їдає 20-24 дрібних гризунів. За одне літо – близько тисячі  полівок і мишей, зберігаючи нам з вами тонну добірного зерна. В нашому краю водиться 5 видів сов: сова сіра, сова болотяна, сова вухата, сплюшка і сич хатній. Найбільш поширена – сова сіра, найменша за розміром – сплюшка. Взимку в наш край залітає дуже велика біла сова, яка мешкає біля скирт соломи як вночі, так і вдень.
        У норах на кручах закритих кар’єрів або в дуплах дерев мостить гніздо серпокрилець; він живиться дрібними комахами, яких ловить на льоту. Це – найшвидший птах нашої фауни: розвиває швидкість до 150 км /год.
       Дятли – санітари лісу. Живляться ці птахи комахами та їх личинками, яких знаходять у деревині: дзьобом вони розширюють ходи комах у деревині, а потім за допомогою довгого і липкого язика дістають поживу. Також за допомогою долотоподібного дзьоба видовбують у стовбурах дерев дупла, де влаштовують гнізда. В нашому краю живе 6 видів дятлів: великий строкатий, середній строкатий, малий строкатий, сивий, сирійський та крутиголовка. Найбільш поширений великий строкатий дятел, який частенько з’являється в наших садах і парках. Наші дятли, за винятком крутиголовки, на зиму нікуди не відлітають.
       Зозуля зустрічається в найрізноманітніших місцях. Яйця по одному відкладає в гнізда дрібних горобиних птахів. Найчастіше вона підкидає яйця в гнізда дроздовидної та чагарникової очеретянок та сірої славки. Через 12 днів вилуплюється пташеня, яке викидає з гнізда всі інші яйця і пташенят. Живиться зозуля шкідливими комахами та їхніми личинками, в тому числі й волохатими гусеницями, яких не їдять інші птахи.
       Одуд селиться в старих садах, узліссях лісів, у високих лісосмугах. Живиться жуками, мухами, кониками, метеликами та іншими комахами. Відлітає на початку вересня.
       Сиворакша дуже яскраво забарвлена. Спина яскраво-коричнева, кінці крил фіолетово-сині, на плечах фіолетові й блакитні плями. Усе інше оперення яскраво-блакитне. Гніздо влаштовує в норах на кручах або в кар’єрах на правому березі Великого Бурлука. Може гніздитися й у дуплах. Кладка з 4-6 білих блискучих яєць. Живиться великими комахами, дрібними гризунами, ящірками. Бджолоїдка також дуже яскраво забарвлена. Селиться невеликими колоніями на глинистих урвищах. Гніздо влаштовує в норі, яку сама викопує до 1,5 м завглибшки. Живиться великими комахами, яких хапає на льоту: джмелями, осами, бабками і бджолами. Звідки їй знати, що бджоли – корисні комахи. Рибалочка часто сидить на корчі над водою, час від часу кидаючись у воду за рибою. Десяти рибинок їй вистачає на цілий день. Гніздо влаштовує в норі, яку сама викопує в береговій кручі або яру. Гніздо рибалочка вимощує риб’ячими  кістками.
        Горобцеподібні – найчисленніший ряд птахів, об’єднує 5100 видів. У Шевченківському районі гніздяться і виводять пташенят 69 видів горобиних. Ці нагніздні птахи переважно незначних або середніх розмірів (винятком – родина Воронові). Мають пропорційно складений тулуб. Горобцеподібні здебільшого мігруючі плахи, але серед них є кочові та осілі види.
        Жайворонки гніздо влаштовують на землі, вимощуючи його травинками. Живляться влітку комахами, а восени – насінням. Найбільш численний на Шевченківщині – жайворонок польовий. Тримається відкритих місць: полів, сухих луків, степових ділянок. Співає в повітрі. Також тримається тільки відкритих місць і жайворонок степовий. Характерна особливість поведінки: співаючи в польоті, піднімається по спіралі вгору. Жайворонок лісовий, або юла, живе на лісових галявинах, на межі лісу й степу. Співає, піднімаючись високо в повітря. Спів: дзвінке «юлі-юлі-юлі, юль-юль». У посмітюхи на голові стирчить загостреній чорний «чубчик». Влітку живе на полях, вигонах, у степах. Взимку часто можна побачити в селі. Бігає швидко, збираючи насіння бур’янів чи зерно. Пізньої осені з далекої тундри прилітають у наш край жайворонки рогаті, названі так тому, що в них на голові невеличкі чорні пір’яні «ріжки». Літають зграйками, живляться переважно насінням трав’янистих рослин. На початку березня ці нечасті гості відлітають на північ, до місць гніздування.
        Ластівки прилітають у квітні. Ластівка сільська гніздо  у вигляді чашечки ліпить з глини або грязі, змочених слиною з домішкою сухої трави на стінах будівель і вистеляє його травинками і волоссям. У ластівки міської гніздо закритого типу з круглим вхідним отвором. Ліпить його з глини або землі, змоченої слиною, на кам’яних або бетонних будівлях. Всередині гніздо вистеляє пір’ям і сіном. У кар’єрах та кручах на правому схилі долини Великого Бурлука гніздяться берегові ластівки, або щурики, які утворюють великі гніздові колонії. Лапками виривають нірки довжиною до метра і більше. Риють 2-4 дні. Усередині гніздо вимощують сухою травою та пір’ям. З 20 липня на проводах електричної мережі можна бачити тисячі берегових ластівок, які відпочивають. Ластівки – дуже корисні і красиві пташки. Живляться дрібними комахами, яких ловлять на льоту. Встановлено, що ластівки їжу своїм пташенятам приносять 350-400 разів на день. Відлітають ластівки у вирій у вересні.
        Збираючи поживу, плиска біла швидко бігає, трясучи довгим вузьким хвостом. Тому в Росії цю пташку називають «трясогузка». Живиться переважно комахами. Всім відома і плиска жовта, яку в народі називають «жовтобрюшка». Як і біла плиска, жовтобрюшка мостить гніздо у ямці на землі з корінців і травинок, вистилаючи зсередини шерстю або кінським волосом. У кладці 4-6 зеленкуватих яєць. За літо буває дві кладки. В нашому краю зрідка гніздиться і плиска жовтоголова. З початку 70-х років ХХ сторіччя цей вид почав інтенсивно розселятися з Сибіру і Казахстану на захід; з’явилися ці пташки і на Шевченківщині. Невеличкий, трохи менший за горобця щеврик лісовий, який тримається лісових галявин та узлісь байраків. Але гніздо мостить на землі з травинок, вистеляючи його кінським волосом. А щеврик польовий живе в степових балках, гніздо мостить під кущиком трави. Живляться щеврики переважно комахами. Під час сезонних перельотів на лучних заплавах річок зустрічається щеврик луговий, який гніздиться в північному Лісостепу та в лісовій зоні.
         В чагарниках, ярах, балках, садах живуть сорокопуд-жулан і сорокопуд чорнолобий. Часто сидять  на гілці або га проводах, поводячи хвостом вгору-вниз і з боку в  бік. При цьому іноді чути характерне: «чек-чек». Гніздо мостять на кущах, іноді на деревах з паличок і соломинок. Живляться переважно великими комахами, але іноді ловлять ящірок і дрібних гризунів.
         Омелюх гніздиться в лісовій зоні Євразії, а в наш край прилітає на зимівлю в листопаді. На голові в нього великий «чуб», тому цього птаха легко впізнати. Часто зустрічається в населених пунктах на ягідних деревах і кущах. Голос: мелодійне «свір-рі», тому в Росії його називають свирістель. Невеликими зграйками живляться омелюхи ягодами горобини, шипшини, глоду, калини, омели та насінням.
         Найбільш відомі з горобиних птахів представники родини воронових. Найбільший з них – чорний крук, маса якого може досягати 1,5 кг. Живуть круки окремими парами в лісах, старих лісопосадках. Гніздо з гілок мостить високо на дереві в затишному малолюдному місці. У березні в гніздах уже лежать 3-6 зеленкувато-блакитних з темними плямами яєць. Через три тижні вилуплюються пташенята. В нашому краю крук – осілий птах, живиться переважно мишовидними гризунами і комахами, яких споживає дуже багато. Крук живиться також різними покидьками, цим самим виконує санітарні функції, запобігаючи поширенню різних інфекційних захворювань. Дуже корисний птах. Корисним є також грак, який гніздиться колоніями в парках, садах, лісосмугах, байрачних лісах. Гніздо з гілочок мостить високо на дереві. Найчисленніша колонія граків – у селищі Шевченкове. Граки живляться жуками, гусеницями, буряковими довгоносиками, личинками хрущів, клопами-черепашками, совками, а також мишами і зерном. З першими холодами наші граки відлітають південніше, а до нас прилітають зимувати граки з півночі. Досить корисними комахоїдними птахами є галки. Гніздяться невеликими колоніями в димарях, дуплах, під дахами. Їдять вони в основному комах, здебільшого шкідливих – жуків, коників, гусінь, клопів. У нашому краю осілі птахи. Взимку живляться найрізноманітнішою їжею. Сорока – «білобока», «воровка», пліткарка. Живе в нашому краю цілий рік. Гніздиться в лісопосадках. Живиться комахами, гризунами, насінням бур’янів, різноманітними відходами. Ворона сіра, або ґава – загальновідомий птах. Гніздо з гілок мостить високо на дереві. Всеїдна ворона живиться комахами, черв’яками, молюсками, гризунами, ящірками, жабами, падлом, заснулою рибою, насінням бур’янів. Осілий птах, взимку часто зустрічається біля людських осель. Сойка живе на Шевченківщині осіло. Гніздиться в дубових лісах та лісопосадках. Живиться комахами, насінням і плодами. Іноді розорює гнізда інших птахів. Але особливе місце в раціоні сойки займають жолуді, якими вона харчується в суворі зими.
        Підкоришник – тому що живиться личинками та комахами, що живуть під корою дерева. Маленька пташка, важить близько 10 грам. Тримається лісів, садів. Гніздиться за відсталою корою або в дуплах.
       Повзик – осілий птах Шевченківщини. Часто лазить по стовбурах дерев, часто й донизу головою. Живиться комахами, а взимку насінням і навіть жолудями. Гніздиться у дуплі або шпаківні.
      Синиця вусата – новосел нашого краю, переселенка з південних областей України. Верх тіла іржасто-рудий під колір сухого очерету. У самців широкі чорні «вуса». Тримається долин Синихи, Волоської Балаклійки, Великого Бурлука. Глибоке чашкоподібне гніздо влаштовує в заростях болотяних рослин або на стеблах очерету над водою. Пташки ніколи не залишають очеретяних заростей, тому влітку їх майже не видно. Живляться влітку дрібними комахами, а взимку насінням рогозу, очерету, комишу та інших болотяних рослин.
      З родини Синиці найбільш відома всім синиця велика. Гніздиться в дуплах. Гніздо синиця вимощує дуже старанно – мохом, шерстю, пір’ям, кінським волосом. Висиджує пташенят два рази на літо. Живиться влітку комахами й павуками. Восени і взимку збирається в табунці і мандрує з іншими видами синиць, шукаючи насіння. Дуже корисна пташка.

      Крім синиці великої, значну користь приносять й інші синиці нашого краю – синиця блакитна і гаїчка болотяна. Вони теж гніздяться в дуплах, живляться комахами і павуками, а взимку мандрують у пошуках насіння недалеко від місць гніздування. Взимку прилітає до нас жителька хвойних лісів синиця чорна (московка), яка разом з іншими синицями переживає в наших краях зимові негаразди. Ремез найчастіше поселяється на вербі. Гніздо у вигляді рукавички сплітає з тополиного або вербового пуху та рослинних волокон, підвішуючи його на кінцях тонких гілок над водою. 15 днів витрачається на спорудження чудової будівлі, яка викликає подив і захоплення. Живиться ремез дрібними комахами і павуками.
       У Шевченківському районі живуть і виводять пташенят мухоловки сіра, білошийка, строката. Гніздо мостять в дуплах у Гашинівському лісі, в байрачних лісах, садах, парках. Живляться комахами.
      Весною і восени в наших лісах зустрічаються перелітні завирушки лісові, які підгодовуються та відпочивають у нас перед далекою дорогою.
      В листяних лісах Шевченківщини, де є густі чагарники, гніздяться дрізд співочий і дрізд чорний, які живляться комахами, черв’яками, слимаками та ягодами. У жовтні відлітають у теплі края. Восени та взимку в парках і поблизу жител зустрічається дрізд-чикотень, який живиться ягодами горобини. В річкових долинах і великих балках селиться чекан луговий, який влаштовує гніздо на землі із сухих травинок і корінців. Сухі луки і ділянки різнотравного степу населяє чекан чорноголовий. Чекани живляться комахами. А камінка звичайна гніздо влаштовує в норі на схилах ярів або в кручах. Заселяє степові балки, яри. Живиться дрібними комахами. Заплавні луки із заростями чагарників заселяє синьошийка, яка гніздо мостить на землі, вистилаючи його травинками та корінцями. Соловейко звичайний заселяє ліси,  заплавні чагарники, байраки, сади. Але гніздо мостить на землі, вистеляючи його травинками і кінським волосом. Невелика непримітна пташка користується всенародною любов’ю за свій характерний спів з тьохканням і свистом. Малинівка живе в наших лісах, влаштовуючи гніздо на землі. Живиться комахами, в тому числі мухами і павуками. Горихвістка звичайна свою назву отримала за яскраво-рудий (помаранчевий) хвіст, який при різких рухах птаха ніби спалахує яскравим полум’ям. Заселяє наші ліси, а велике, пухке, складене із сухого листя, травинок, деревних волокон і пір’я гніздо влаштовує в дуплах. Живиться комахами. Дуже рідко зустрічається горихвістка чорна, яка споруджує гніздо в щілинах кам’яних будівель і будинків. Цей птах почав селитися в наших краях 15 років тому.
        Славки поширені по всій Шевченківщині. Тримаються чагарників або густого верховіття. Гніздо мостять у кущах або деревах, невисоко над землею, з тонких корінців і травинок. Живляться комахами, іноді ягодами. В нашому краю живуть славки сіра, садова, чорноголова, рябогруда і прудка. Вівчарик жовтобровий і вівчарик-ковалик живуть у густих чагарниках і байрачних лісах. Кулясте гніздо з боковим входом сплітають з трави і моху в основі густого куща. Ці маленькі пташки масою 10 г живляться комахами, зрідка ягодами. Берестянка також тримається густих чагарників та лісів. Глибоке чашкоподібне гніздо підвішує на стеблах куща або дерева. Мостить його з травинок, вплітаючи ззовні шматочки берести і вистеляючи всередині пір’ям і кінським волосом. Очеретяні, комишеві та осокові зарості по берегах річок, озер, боліт і ставків населяють очеретянки, які живляться комахами. В нашому краю живе чотири види очеретянок: велика, лугова, чагарникова і ставкова. Вологих луків і осоки тримаються цвіркунирічковий, звичайний і солов’їний. Живляться комахами.
          Корольки жовтоголові – найменші пташки, які зустрічаються в нашому краю. Їх маса всього 5-6 грамів. Гніздяться вони в тайзі, а в наших соснових лісах зимують. Перелітаючи з гілки на гілку, корольки знаходять собі поживу – яйця, личинки і лялечки шкідників сосни. В останні роки в долинах наших річок зимує кропивник, або волове око, який живиться насінням рослин, личинками і яйцями комах.
         У листяних лісах, байраках, садах і лісопосадках гніздиться вивільга, яка плете з рослинних волокон гніздо і підвішує його на тонких гілках. Шпак – лісовий птах. Гніздо вимощує з травинок у дуплах дерев. Живиться переважно шкідливими комахами, а також ягодами і навіть стиглими яблуками.
         Вівсянка звичайна і вівсянка садова тримаються відкритих місць з групами дерев і кущів, садів, парків, лісових галявин. Вівсянка звичайна зимує у нас і взимку часто зустрічається біля людських осель і тваринницьких ферм, де підбирає зерна культурних злаків, в тому числі і вівса. А от вівсянка очеретяна тримається заростей по берегах наших водойм і боліт. Всі види вівсянок гнізда влаштовують на землі, переважно рослиноїдні пташки, хоча вівсянки звичайна і садова пташенят вигодовують комахами. Просянка – близька родичка вівсянок. Тримається ділянок степового типу, заплавних лук. Гніздо з травинок мостить на землі. Жителька заполярної тундри пуночка зимує в наших краях. На полях, уздовж доріг, біля господарств живиться насінням бур’янів та степових трав.
        Костогриз живе в листяних лісах, парках, садах. Живиться переважно насінням дерев і кущів, а також розколює тверді оболонки кістянок вишень, черешень і поїдає ядерця. Щиглик – осілий птах Шевченківщини, має яскраве і строкате вбрання з різнокольорового пір’я. Гніздо з травинок, моху, вистелене пір’ям і кінських волосом, влаштовує на дереві. Зеленяк також гніздо будує на дереві або кущі в світлих лісах, садах, лісосмугах. Живиться насінням і комахами. Снігур – зимовий птах нашого краю. Зустрічається з листопада по березень. Живиться в основному насінням ясена і клена, а також кінського щавеля, глухої кропиви, ягодами горобини. Чиж і чечітка звичайна також зимують у нашому районі регулярно. Живляться насінням вільхи, берези, бур’янів. Коноплянка тримається лісосмуг, лук, садів. Гніздо мостить у кущі. Осілий птах. Живиться рослинною їжею, особливо полюбляє насіння рослин родини Складноцвіті (Айстрові). Чечевиця звичайна населяє узлісся лісів, які ростуть на схилах річкових долин. Гніздо сплітає невисоко над землею на дереві або кущі. Живиться насінням, комахами і ягодами. Гніздо зяблика – це майстерно сплетений кошик, вистелений шерстю і пір’ям і прикрашений зовні мохом, лишайником, берестом, завдяки чому гніздо подібне до кори дерева і через це майже непомітне. Живляться зяблики і рослинною, і тваринною їжею: насінням, бруньками, комахами. У весняно-літній період, під час розмноження, зяблики знищують велику кількість комах – шкідників лісу. В’юрок живе у тайзі, а на Шевченківщині зимує з жовтня по березень. Живиться насінням.
         Горобець польовий і горобець хатній – осілі птахи нашого краю, живуть поблизу людських осель. Гнізда мостять під дахами будівель, а польовий горобець гніздиться також у дуплах дерев у лісах і садках. Пташенят виводять 2-3 рази за літо і вигодовують їх шкідливими комахами, гусеницями, личинками. Восени та взимку живляться насінням і найрізноманітнішою їжею. Для охорони рідкісних і зникаючих видів птахів бажано створити в нашому краю орнітологічний заказник.
         У Шевченківському районі водиться 58 видів ссавців, які поширені в різноманітних місцях. Їжак європейський живе на узліссях лісів, у лісосмугах і садах. Удень відпочиває під кущем, у невеликій норі або під хмизом, де іноді робить невеличке кубло у заглибині. Активний вночі та в сутінках. Їжак поїдає комах, дощових черв’яків, молюсків, земноводних, плазунів, яйця і пташенят птахів, які гніздяться на землі, зрідка дрібних гризунів. Влітку їжак відгодовується і накопичує запаси жиру. Восени наші їжаки забираються у глибокі нори та інші добре захищені місця, роблять собі із сухої трави та листя кубла кулястої форми і з похолоданням залягають у глибоку зимову сплячку до весни.
         Кріт водиться в лісах, на луках, полях, городах, у садах, тримаючись здебільшого зволожених ґрунтів. Риє дуже багато підземних ходів-тунелів. Потрапивши у такий хід, дощові черв’яки та інші безхребетні стають здобиччю крота. Роблячи глибинні ходи, кріт викидає землю назовні у вигляді куп, так званих «кротовин». На відміну від їжака, кріт діяльний протягом усього року. Здобувають кротів заради хутра в літньо-осінній період.
        Бурозубка звичайна і бурозубка мала зустрічаються повсюди в більш-менш вологих місцях, іноді навіть у людських оселях. У бурозубок інтенсивний обмін речовин, тому їм доводиться з’їдати багато висококалорійного корму: комах, черв’яків, молюсків, іноді жаб. Протягом доби живляться до 120 разів, у перервах між харчуванням сплять. Витримати без їжі більше 2 годин не можуть, гинуть від голоду. Живуть вони дуже мало. Так, бурозубка звичайна живе 14-18 місяців. Найменшими звірами фауни нашого краю є бурозубка мала та миша маленька. Вони завдовжки не більше 6 см, жива маса до 5 г. Кутора звичайна живе біля води: в долинах річок, у великих балках зі струмками. Чудово плаває, пірнає, бігає по дну водойм. Живиться комахами, черв’яками, молюсками, мальками та ікрою риб. Інколи нападає на великих риб, жаб. Слина кутори отруйна для дрібних тварин. Дуже рідко в долині Великого Бурлука зустрічається кутора мала, яка занесена до Червоної книги України. Веде напівводяний спосіб життя. Активна протягом року і майже всю добу. Живиться безхребетними, земноводними, гризунами і бурозубками. Повсюдно в сухих місцях краю живуть булозубки білочерева і мала, які живляться різноманітними комахами. Мають пахучі залози для відлякування ворогів. Дуже корисні, бо знищують велику кількість шкідників сільського господарства.
       Ссавці ряду Рукокрилі пристосувалися до активного польоту. У них між передніми і задніми кінцівками, хвостом і тулубом утворилася м’яка гола шкіряста перетинка. У кажанів добре розвинена ехолокація. Вони видають високочастотні звуки ротом. Відбиваючись від навколишніх предметів, звуки долітають до тварин, яка їх сприймає дуже чутливим вухом. Живуть рукокрилі до 20 років. Живляться комахами. Полюють у нічний час.  У Шевченківському районі живуть 8 видів рукокрилих: вухань, вечірниця руда (дозірна), нічниця водяна, нічниця вусата, кажан двоколірний, кажан пізній, нетопир малий і нетопир лісовий. Оселяються на горищах, у покинутих будівлях, під корою дерев, що відстає, у дуплах. На зиму впадають у сплячку і зимують у різноманітних схованках вухань, кажан пізній, нічниця вусата і нічниця водяна. Інші види рукокрилих на зиму відлітають на південь. Наші кажани виключно комахоїдні і дуже корисні тварини. Всі види занесені до Червоного списку Харківської області, потребують охорони та біологічного контролю.
       Заєць-русак поширений по всій території району. Веде переважно нічний спосіб життя, вдень відпочиває, сховавшись серед бур’янів або в чагарнику в лігві, яке має форму овальної ямки. Живиться зеленню, гілками та корою дерев.
 

         У Шевченківському районі водиться 27 видів гризунів. Бобер річковий – дуже великий гризун. Довжина тіла досягає  1 м, маса 30 кг. В Шевченківському районі з’явився в ХХI столітті, водиться в басейні річки Волоська Балаклійка. Живе в повільно-проточних річках або ставках. Веде нічний спосіб життя. Вириває в березі глибокі нори з підводним входом. У болотистих місцях замість нір бобри будують високу (1-3 м заввишки) конічну хатку, яка складається з хмизу та гілок, скріплених мулом або глиною. Нерідко на невеликих річках і струмках бобри з гілок та мулу будують греблі для підняття рівня води, щоб безпечніше було добиратися до корму. Живуть сім’ями. Зимують у норах. Влітку бобри живляться водно-болотними трав’янистими рослинами та кореневищами рослин, а на зиму заготовляють деревний корм (стовбури та гілки дерев). У наших краях бобер – рідкісна тварина, занесена до Червоно списку Харківської області й Червоного зошита Шевченківщини, потребує охорони.
          До початку 80-х років минулого століття масовим шкідником полів був ховрах крапчастий. За знищення ховрахів у 30-х - 50-х роках ХХ сторіччя колгоспи вплачували премію або нараховували трудодні. Тепер ховрах – дуже і дуже рідкісна тварина. Оселяється в балках або на схилах долин. Нори риє глибокі, до 4-5 м, у кінці нори влаштовує кубло. Зимова сплячка у вересні-березні. Живиться переважно насінням злаків. Байбак – типовий мешканець Степу. Розорювання цілинних степових ділянок та браконьєрство привели до знищення популяції байбака в нашому краю. Після створення Бурлуцького державного зоологічного заказника чисельність байбака у Великобурлуцькому районі зросла, і він почав заселяти сусідні райони, в тому числі і Шевченківський. Тепер байбак заселив степові балки і схили річкових долин Шевченківщини до південної межі нашого краю. Селиться на відкритих степових ділянках. Веде денний спосіб життя, живе сім’ями. Вириває складні розгалужені нори. Як типові степові гризуни, байбаки живляться різноманітними трав’янистими степовими рослинами вранці та ввечері, коли немає спеки. Нагулявши влітку багато жиру, байбаки у вересні ховаються в нори, закриваючи їх зсередини глиняною пробкою, і всю зиму сплять. Байбаки – сучасники мамонтів, цікаві й цінні тварини. На жаль, браконьєри винищують цих тварин заради цінного хутра і сала, і тому кількість байбаків у нашому краю з кожним роком зменшується, особливо стрімко в останні роки. Вже в багатьох балках і урочищах не залишилося жодного байбака. Якщо такими темпами браконьєри знищуватимуть байбаків і надалі, через 5 років у Шевченківському районі не залишиться жодної тварини.
        Вовчок лісовий – маленька тварина, схожа на білку, але вдвоє менша за неї. Живе в наших листяних лісах. Веде нічний спосіб життя. Чудово лазить по деревах, має довгий, знизу ніби розчесаний хвіст. Кубло влаштовує в дуплах або старих пташиних гніздах. Іноді на дереві або в кущі будує кулясте кубло з гілочок, травинок і листя. Живиться плодами, ягодами і насінням, а також комахами, слимаками, нерідко розорює гнізда птахів. З жовтня по квітень перебуває у сплячці.
       До 80-х років ХХ сторіччя тушканчик великий був звичайним мешканцем степових ділянок нашого району. Тепер залишилося всього кілька сімей на весть наш край. Причина – вплив природних чинників. Тушканчики живуть у норах на півдні нашого краю. Ведуть нічний спосіб життя. Живляться насінням та підземними частинами степових рослин. З вересня залягає в глибоку зимувальну нору і пробуджується тільки в березні-квітні. Тушканчик великий занесений до Червоної книги України як рідкісний і зникаючий вид.
       З родини Мишівки в нашому краю водяться мишівка степова і мишівка лісова. Це дрібні гризуни, схожі на маленьких мишей, тільки хвіст дуже довгий, більший за довжину тіла. По хребту від носа до хвоста – вузька чорна смуга. Мишівка степова живе на поля, у степах, іноді в чагарниках. А мишівка лісова живе у байрачних лісах та чагарниках. Живляться мишівки комахами, насінням і зеленню рослин.
       Родина мишей – найчисленніша група гризунів у нашому краю, налічує 19 видів. Особливо багато видів мишей і полівок. У населених пунктах мешкають синантропні види – миша хатня і пацюк сірий, які живляться різноманітними харчовими продуктами. На полях живе миша курганчикова, яка заготовляє на зиму зерно і, щоб зберігати його, нагортає досить великі горбки землі – курганчики. В густих заростях по берегах водойм і на полях мешкає миша польова, яку легко розпізнати по чорній смужці на хребті від носа до хвоста. Живиться насінням, корінням рослин, пагонами дерев. У наших листяних лісах живуть миша лісова і миша жовтогорла. Живляться насінням дерев, кущів: горіхами, жолудями, ягодами. При нагоді поїдають і комах. На зиму ці миші роблять у норах запаси. Миша маленька – найменша із ссавців сучасної фауни нашого краю поряд з бурозубкою малою. Її довжина (без хвоста) 5-7 см. Хвіст дорівнює довжині тіла. Маса її настільки мала, що найтонша гілочка чи стебло трав’янистих рослин витримує її. Живе на луках і полях. Кулясте гніздо, сплетене із сухих травинок, підвішує над землею на стебельцях високих трав або хлібних злаків. Живиться насінням на іншими частинами трав’янистих рослин.
       У Шевченківському районі мешкає 7 видів полівок. На поляк живе полівка сіра (або звичайна). У неї відносно короткий хвіст, тупа морда, короткі вуха, сіре забарвлення. Полівки живуть колоніями. На зиму мігрують у скирти соломи або залишаються на озимині. Живляться надземними частинами рослин. Дуже шкідливі. На сухих місцях степового типу поширена полівка гуртова, яка живе колоніями в дуже складних розгалужених норах, розташованих під самою поверхнею ґрунту. Також у степу та на полях живе полівка степова, у якої верх тіла темно-сірий, а вздовж хребта, від носа до хвоста, тягнеться чорна смужка. Живиться різними степовими і польовими рослинами. Полівка руда живе в лісах або чагарниках, здатна лазити по деревах. Кубло влаштовує в неглибоких норах – між корінням дерев, у старих пеньках. Живиться насінням, корою, бруньками, грибами. Також у листяних лісах нашого краю живе полівка підземна, яка веде підземний спосіб життя, пересувається у пухкому лісовому ґрунті або під шаром торішнього опалого листя. Живиться підземними частинами рослин і жолудями. У чагарникових степах та байрачних лісах водиться полівка чагарникова. В долинах річок, у вологих місцях живе полівка-економка, яка риє неглибокі нори в купинах або робить гніздо на поверхні землі, сплітаючи його із сухої трави, листя, корінців і моху. Живиться різними частинами рослин: листям, стеблами, корою, коренями. Дрібним гризунам (мишам, полівкам) властиві спалахи масового розмноження, коли їх чисельність збільшується в багато разів. У цей період, у так званий «мишиний рік», на 1 га поля буває до 30 тис. нір цих звірків. У нашому краю масове розмноження мишовидних гризунів було в 1966, 1971, 1975, 2004 та інших роках.
       На сухих степових ділянках живе сліпушок, який веде підземний спосіб життя. Сліпушка легко виявити по купках вигорнутої землі, які мають форму півмісяця. Взимку не спить. Живиться підземними частинами різних рослин. Ще 30-40 років тому на степових ділянках у великій кількості водився хом’як. Тепер їх залишилося дуже мало. Хом’як веде переважно нічний спосіб життя. Риє складні нори: крім кубла, робить ще кілька комор, де запасає їжу. Живиться зерновими рослинами. Нерідко поїдає дрібних гризунів, пташині кладки і пташенят. Взимку спить. Хом’ячок сірий – невеличкий гризун, 10-12 см завдовжки. Живе в полі, степу і на узліссях. Веде переважно нічний спосіб життя. Риє складні нори з кількома виходами. Живиться насінням і зеленими частинами рослин. У долинах річок водиться ондатра. Її батьківщина – північна Америка. В Харківську область ондатри були завезені для розведення в 1929 році і випущені на Люботинських ставках. Тут вони знайшли сприятливі умови, добре акліматизувалися і поширилися по всій області, в тому числі і в Шевченківському районі. Ондатра пристосовна до водного способу життя. Добре плаває і пірнає, під водою пропливає близько 100 метрів. Веде переважно нічний спосіб життя. Улюбленими місцями її оселення є озера, ставки, річки та інші водойми, густо зарослі трав’яною рослинністю. Живе в норах, а в болотистій місцевості будує хатки, що являють собою купу очерету, осоки чи комишу, скріплених мулом або глиною. Живиться майже виключно рослинною їжею, зрідка поїдає молюсків і жаб. У зимову сплячку не впадає. Водяний пацюк тримається річкових долин, озер, ставків. Нору риє на березі водойм. Живиться прибережною рослинністю.
       Сліпак звичайний веде підземельний спосіб життя. Заселяє переважно чорноземні ґрунти. Самого сліпака побачити важко, але виявити його легко по досить великих земляних купках вигорнутої землі. Шукаючи поживу, сліпак прокопує розгалужену систему ходів, у центрі яких, на глибині 1-1,5 м, є розширення – гніздова камера. Узимку не спить. Живиться підземними частинами рослин: бульбами, кореневищами, цибулинами. На зиму робить запаси.
        Видра живе в долині р. Великий Бурлук. Веде переважно нічний спосіб життя. Чудово плаває і пірнає. Кубло влаштовує в норі, вихід з якої під водою. Живиться рибою, раками, молюсками, іноді ловить водяних пацюків і водяних птахів. Занесена до Червоної книги України, потребує охорони. В останнє десятиріччя кількість видр зросла і нині становить у нашому краю 58 особин.
        Борсук живе парами в листяних лісах або заростях чагарнику. Веде нічний спосіб життя. Риє складні нори з великою кількістю виходів. Живиться комахами, земноводними, плазунами, молюсками, черв’яками, пташенятами та яйцями, різноманітними плодами, ягодами, бульбами, кореневищами, грибами. Поїдає гадюк, їх отрута на борсука не діє. На зиму дуже жиріє. Восени впадає у сплячку до кінця зими.
       Куниця лісова – граціозний темно-коричневий звірок з жовтою або оранжевою плямою на горлі та довгим пухнастим хвостом. Типовий мешканець наших листяних лісів. Спритна і сильна, за ніч може пройти понад 20 км. Чудово лазить по деревах, часто мандрує по верхівках, перестрибуючи з дерева на дерево. Веде нічний спосіб життя. Постійного кубла не має, за винятком періоду, коли виводить малят. Живиться лісова куниця дрібними гризунами, птахами, комахами. Нападає на зайців, молодих козуль. Взимку може поїдати перебуваючих у сплячці їжаків. Ягоди і плоди споживає постійно, особливо полюбляє горобину. На куницю лісову схожа куниця кам’яна. Але вона забарвлена світліше, на грудях велика біла пляма, вуха коротші і ширші, а хвіст довший. Мешкає в кам’янистих балках, глибоких ярах, на заплавах річок. Часто оселяється поблизу людського житла. По деревах лазить добре, але полює і втікає від переслідування по землі. Живиться дрібними гризунами, птахами, жабами, ящірками, плодами та ягодами. На Шевченківщині живуть 115 куниць. Ласка – найменший хижий зір нашого краю. Маса її близько 100 г, довжина 13-28 см. Улітку верх тіла світло-коричневий, низ і горло – білі. Взимку забарвлення чисто-біле. Живе в лісах, садах, лісопосадках, часто поблизу людського житла. Веде нічний спосіб життя. Живиться дрібними гризунами та землерийками, рідше споживає птахів і жаб. На мишей і полівок ласка полює спритно, переслідує їх у норах, навіть коли сита – ловить і складає купкою, доки не переловить всіх або не втомиться. Якщо гризунів багато – відгризає тільки голови. Цей невеликий хижак знищує до 2-3 тис. полівок і мишей за рік. Ласка охороняється законом і здобувати або знищувати її заборонено. Горностай схожий на ласку, але більший за неї. Влітку верх тіла світло-коричневий, а в зиму забарвлений біле, тільки кінець хвоста завжди чорний. Живе в лісах, по річкових долинах. Кубло влаштовує під корінням дерев, серед густих кущів, у скиртах соломи. Веде нічний спосіб життя. Живиться дрібними гризунами, рідше жабами, птахами, рибою, комахами, а також ягодами. Занесений до Червоної книги України. У норки європейської забарвлення одноманітне, темно-коричневе. Живе в долині р. Великий Бурлук. Чудово плаває і пірнає. Веде нічний спосіб життя. Нору будує недалеко від води, під корінням. Часто використовує старі нори водяних пацюків. Живиться водяними пацюками, рибою, жабами, молюсками, раками. Чисельність зменшується через браконьєрство. Занесена до Червоної книги України. Тхір чорний – типовий житель наших листяних лісів. Оселяється на узліссях, у долинах річок, іноді в селах. По деревах лазить погано. Лігво влаштовує під корінням дерев, у купі хмизу, у старих скиртах соломи. Полює вночі, за ніч проходить 5-10 км. Основна здобич – миші та пацюки. Добуває їх до 3 тис. за рік. Іноді живиться жабами, птахами, ящірками. В Шевченківському районі мешкає 78 тхорів (2204 р.).
          Вовк відомий усім. Це розумний, спритний, витривалий, обережний, нахабний і сильний звір. За одне нічне полювання вовк може пройти понад 100 км. Веде переважно нічний спосіб життя. Добре бачить у сутінках. Живе в байрачних лісах. Для виведення потомства вовки будують лігво під корінням або стовбуром поваленого дерева, в чагарнику у малодоступних для людини місцях, завжди поблизу води. Вовк живиться різноманітною тваринною їжею: від дрібних гризунів до козуль. Як правило, з’їдає приблизно 2 кг їжі. Голодувати може по кілька тижнів. Крім свіжого м’яса, поїдає падаль, плазунів, комах, навіть ягоди і соковиті плоди. В суворі зими добуває корм на скотомогильниках, виводить із села собак, нападає на домашніх тварин, знищує бродячих собак. У першу чергу здобиччю вовків стають хворі, старі, фізично неповноцінні виснажені тварини. Таким чином, вовки здійснюють природний добір, виконують роль селекціонерів, санітарів, сприяють оздоровленню популяції дикої фауни. Але в нашій країні вовк віднесений до шкідливих звірів. Знищувати його дозволяється різними способами протягом року і на всій території країни. В Шевченківському районі за мисливський сезон 2003-2004 років було вбито 25 вовків. Близькою родичкою вовка є лисиця. Основна їжа цього звіра – мишовидні гризуни – більше 94% раціону. За рік вона добуває їх не менше 3 тисяч. У пошуках поживи лисиця може за ніч пройти 30 км. Річки долає вплав. Стрибає до 3,5 м. На полівок і мишей полює азартно («мишкує»), часто навіть втрачає при цьому обережність. Іноді поїдає зайців, птахів, рибу, ягоди і плоди. Веде переважно нічний спосіб життя, але іноді мишкує і вдень. Лисиці риють нори в байрачних лісах, балках, глибоких ярах. Нора має декілька виходів, іде похило вглиб на 1-1,5 м, потім тягнеться під землею на 5-6 метрів. У норах живе здебільшого тільки під час виведення молодняку.
         Батьківщина єнотовидного собаки – Далекий Схід, басейн р. Амур. У Харківську область цих тварин завезли і випустили в 1935 році. Єнотовидний собака добре акліматизувався, широко розселився і в Шевченківському районі живе в долинах Великого Бурлука, Синихи, Волоської Балаклійки. Тримається густих заростей по берегах річок і озер, зарослих травою і чагарником лук. Живе в старих норах лисиць і борсуків або будує собі лігво у чагарнику чи в заростях на луках. Полює в сутінках, за час полювання обстежує 3-7 км узбережних заростей. Живиться дрібними гризунами, птахами, їхніми яйцями і пташенятами, землерийками, ящірками, жабами, рибою, комахами, черв’яками, ягодами, плодами, вегетативними частинами рослин. На зиму єнотовидний собака дуже жиріє, але в сплячку не впадає.
         Дикий кабан – велика і сильна тварина. Важить 100-150 кг (іноді до 300), легко, одним стрибком долає канаву 3-метрової ширини, добре плаває. Дикий кабан має гострі, міцні, шаблеподібно загнуті нижні ікла завдовжки 10 см. Іклами кабан рве коріння дерев, риє мерзлу землю. Ними ж, захищаючись або нападаючи, наносить ворогові страшні рани. Живе в Гашинівському лісі та великих байрачних лісах, прирічкових заростях, очеретах. Веде переважно нічний спосіб життя. Удень відпочиває в лігві, лісовій, чагарниковій гущавині, в очереті серед болота, звідки виходить тільки ввечері. Кабани добре чують і мають тонкий нюх, але бачать погано. Легко влаштовують у глухому, затишному місці. З вигляду лігво – купа з гілок, сухого листя і трави діаметром 2-3 м і висотою 1-1,5 м. Основний корм кабанів – підземні частини рослин (добувають їх за допомогою міцного рила, яким, ніби переорюють землю), жолуді, горіхи, зелені пагони, соковиті стебла. Споживають комах та їх личинок, молюсків, дрібних хребетних тварин, зокрема гризунів. Якщо в лісі кормів обмаль, ідуть на поля, де живляться картоплею, кукурудзою, буряком.
        Найменший представник родини оленячих – струнка і граціозна козуля. Важить до 37 кг. Її неправильно називають дикою козою, але це невірно, в кіз роги виростають раз і назавжди. А в самців козуль невеликі прямі ріжки з’являються в лютому-березні, а в листопаді вони відпадають. Самка безрога. Живе козуля в наших листяних лісах. Веде нічний спосіб життя. Живиться деревною, чагарниковою і трав’янистою рослинністю. Лось – дуже великий звір характерного вигляду. Маса самців досягає 600 кг, самок – 400 кг. Роги ростуть тільки в самців. Зустрічається в Гашнівському лісі та великих байраках нашого краю. Веде нічний спосіб життя. Чудово плаває і пірнає, під водою пропливає до 15 м. Основна їжа лося – водно-болотні рослини, пагони, гілки, кора дерев і чагарників. Взимку полюбляє їсти гілки верби, осини, сосни, горобини, берези. Легко пережовує мерзлі гілки завтовшки з палець і навіть товщі. На добу потребує 10-20 кг корму. В нашому краю лось – рідкісна тварина, тому необхідно охороняти цих лісових красенів.
 

Антропогенні зміни тваринного світу

        В минулі роки тваринний світ нашого краю був багатший і різноманітніший. В «Экономико-географическом описании слободы Волосская Балаклея за 1780 г.» коротко описується природа околиць слободи: «Лес растет дровяной, дубовый, липовый, яблоневый, грушовый, терновник. В нем звери: волки, лисицы, зайцы, кролики и сурки, птицы: орлы, ястребы, тетеревы, вороны, грачи, воробьи, скворцы, дрозды, щеголи, чижи, дятлы, в полях стрепеты, дрохвы, перепелы, жаворонки, голуби, по речке дикие гуси, утки, кулики и гагары».
        За останні 200-300 років під впливом людської діяльності сталися значні зміни тваринного світу Шевченківщини. Формування антропогенних ландшафтів, розорювання степів, сінокосіння, вирубування байрачних лісів, безконтрольний промисел дичини, браконьєрство, створення ставків і водосховищ, надмірне застосування хімічних препаратів і мінеральних добрив, забруднення атмосферного повітря, ґрунтів і водойм відходами виробництва та отрутохімікатами призвели до загибелі окремих популяцій тварин нашого краю. Із ссавців зникли тур, сайгак, кулан, тарпан, перестали гніздитися дрофи, стрепети, степові журавлі, степові орли, чорні та білокрилі жайворонки, соколи – боривітер степовий, балабан і сапсан, а також хижі птахи: скопи, орлани  білохвості, орел-могильник, орел-карлик, змієїд, осоїд. У річках не водиться сом. Значно зменшилась кількість риби у Великому Бурлуку, а в невеликих річках її зовсім не стало. Зменшилась кількість деяких видів метеликів і жуків. В 40-х – 50-х роках ХХ сторіччя на степових просторах Шевченківщини насаджені лісопасадки і  в них почали гніздитися багато видів корисних комахоїдних птахів, які переселилися з лісу. В ХХ сторіччі в Харківській області було акліматизовано ондатру і єнотовидного собаку, які поширилися в Шевченківському районі. В ставках почали розводити білого амура і товстолобика амурського.
 

Охорона тваринного світу

      Охорона тваринного світу – комплекс правових, адміністративно-господарських, науково-дослідних, громадських та інших заходів, спрямованих на збереження і раціональне використання ресурсів тваринного світу. У системі заходів щодо охорони, примноження та раціонального використання тваринних ресурсів важливе значення має природоохоронне законодавство. В 1991 році Верховна Рада України прийняла «Закон України про охорону навколишнього природного середовища», в березні 1993 році уряд України прийняв «Закон про охорону тваринного світу». Цими законодавчими актами взято під захист не тільки промислові, господарсько-цінні та зникаючі види, а й місця їхнього існування, розмноження  і всю різноманітність тваринного світу як безцінне національне багатство.
      Важливим документом є також постанова Верховної ради «Про Червону книгу України» (жовтень, 1992 р.), який став юридичною основою для другого видання Червоної книги України (1994 р.) і привернув увагу вчених та всієї громадськості до необхідності збереження рідкісних і зникаючих видів фауни України. До другого видання Червоної книги України занесено 173 види комах, 34 види риб, 5 - земноводних, 8 - плазунів, 67 – птахів і 40 видів ссавців. Понад 15 років тому вчитель біології Великобурлуцької загальноосвітньої школи Мартиненко Віра Миколаївна започаткувала Червоний зошит Шевченківщини. До нього занесені рідкісні і зникаючі види нашого краю. Серед них 24 види комах, 2 види риб, 3 – земноводних, 3 – плазунів, 23 – птахів та 10 видів ссавців.
       Охорона мисливських звірів і птахів, рибних ресурсів в Україні регулюється спеціальними положеннями та правилами для мисливців та рибалок. У липні 2003 року Президентом України підписано Закон України «Про внесення змін у деякі законодавчі акти України з питань мисливського господарства і полювання, охорони, використання і відтворення тваринного світу». Даним Законом внесені зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення – збільшено відповідальністю за порушення Правил полювання і Правил рибальства.
      Основні заходи щодо охорони тваринного світу нашого краю такі:
   1) запобігання забрудненню навколишнього середовища, впровадження комплексних принципів природокористування;
   2) збереження і відновлення місць оселення диких тварин;
   3) безумовне виконання законів про охорону навколишнього природного середовища, правил полювання і рибальства, встановлених державними органами для нашого краю;
   4) найсуворіша боротьба з браконьєрством;
   5) створення на території району зоологічних і орнітологічних державних заказників;
   6) не випалювати суху природну рослинність (це середовище існування сотень видів комах, земноводних, плазунів, місця гніздування диких птахів)
   7) запобігання загибелі тварин при здійсненні виробничих процесів (наприклад, під час збирання урожаю зернових культур);
   8) виховання з дитинства природоохоронної свідомості у людей;
   9) пропаганда охорони тваринного світу засобами масової інформації;
   10) видання Червоного зошита Шевченківщини.
     Збереження рідкісних та зникаючих  видів тварин потребує участі кожного з нас. Тварини – невід’ємна частина навколишнього середовища, і зберігаючи їх, ми зберігаємо і довкілля.

  
 Малюнки тварин, використані в цьому розділі виконав І.І. Кондауров
 
 

Переглядів: 61
Дата публікації: 15:35 25.06.2018
Версія для слабо- зорих