95-річний ювілей ветерана Другої світової війни Юрченко Івана Івановича

До відома:

Іван Іванович Юрченко народився 1 грудня 1925 року в селі Юрченкове Печенізького району в селянській родині. Незабаром батьки переселилися до села Крута Балка, що на південь від Великих Хуторів Шевченківського району. Там юнак закінчив 5 класів школи, після чого розпочав допомагати батькам вести селянське господарство. Коли Івану виповнилося 16 років, розпочалася радянсько-німецька війна.

Наприкінці весни 1943 року Івана відправили в діючу армію, де наш земляк отримав призначення на посаду навідника 45-мм гармати 1199-го стрілецького полку 354-ї стрілецької дивізії, яка у ті дні перебувала у складі Центрального фронту на одній із ділянок Орловсько-Курської дуги.

У важких боях були звільнені Севськ, Шостка і Новгород-Сіверський, форсовані Десна, Сож та Дніпро.

На початку 1944 року радянські війська провели Калинковицько-Мозирську наступальну операцію, звільнили від ворога ряд населених пунктів південно-східної Білорусії, врятували понад 9 тисяч радянських військовополонених, що утримувалися у концтаборі в Озаричах. Весь цей час рядовий Іван Юрченко постійно перебував на передовій.

На початку 1945 року радянські війська розпочали Східно-Прусську наступальну операцію. На той час 354-а стрілецька дивізія вже була підпорядкована командуванню 2-го Білоруського фронту. Вона здійснювала прорив оборони противника в напрямку на Данциг (Гданськ) та Сопот. До переможного завершення війни залишалися лічені тижні, та сержанту Івану Юрченку дійти до великої Перемоги не вдалося. На початку весни 1945 року в одному з боїв він був важко контужений та поранений осколками німецької міни. Частину цих осколків лікарі зуміли вилучити, а деякі назавжди лишилися в голові артилериста, як слідство: суттєва втрата слуху та постійний головний біль. Воїна визнали інвалідом війни і демобілізували при цьому нагородили медаллю «За перемогу над Німеччиною».

Також мужність та воїнська майстерність нашого земляка були оцінені медаллю «За бойові заслуги».

Повернувшись до мирного життя, у 1951 році, Іван Іванович оселився у селі Нижня Зорянка, де збудував власний будинок. Всі післявоєнні роки колишній артилерист працював будівельником, його руками у районі зводилися десятки житлових будинків та господарських приміщень, у тому числі кукурудзяно-калібрувальний та комбікормовий заводи.

За сумлінну працю Івана Юрченка нагороджено медаллю «За трудову доблесть».

Нині ветеран війни і праці проживає у селі Зорянське.